Сокульський Микола Іванович народився 24 березня 1943 року у м. Владивосток Приморського краю у сім’ї військовослужбовця.
Обравши кар’єру військового у 1955 році поступив до Ленінградського Суворовського військового училища. Після закінчення військового училища в 1961 році, поступив до Ленінградського загальновійськового училища ім. С.М. Кірова, яке закінчив у 1964 році (м. Петродворець).
З 1964 по 1966 рік служив командиром взводу у 327 МСП 128 МСД (м. Ужгород).
З 1966 по 1970 рік був обраний секретарем комітету ВЛКСМ батальйону зв’язку корпусу, а пізніше призначений помічником начальника політвідділу Каменець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища імені Харченка В. К.
Протягом трьох років з 1970 по 1973 рік – командир роти, командир батальйону учбового полку (м. Осинова роща, Ленінградський військовий округ).
У 1973 році зарахований слухачем основного командного факультету Військової академії ім. М.В.Фрунзе, яку закінчив у 1976 році з отриманням вищої військової освіти за спеціальністю загальновійськовий командир.
З 1976 по 1985 рік був направлений у розпорядження командувача Далекосхідного військового округу на посаду начальника оперативного відділу 135 МСД (м. Лісозаводськ), а пізніше – начальника організаційно-мобілізаційного відділу 15 ОА (м. Хабаровськ).
У 1982 році за успіхи в оперативній підготовці дивізії наказом Міністра оборони СРСР присвоєно позачергове військове звання "підполковник".
З 1985 по 1992 рік був відряджений на посаду начальника відділу військ Далекого Сходу (Ставки), а пізніше – заступника начальника організаційно-мобілізаційного відділення ЗабВО (м. Чіта).
19 лютого 1990 року постановою Ради Міністрів СРСР присвоєно військове звання "генерал-майор". До розпаду Радянського союзу працював на посаді Новосибірського обласного військового комісара. За цей час неодноразово обирався народним депутатом Новосибірської області.
Після розпаду СРСР у 1992 році був скерований до лав Збройних сил України на посаду начальника організаційно-мобілізаційного управління – заступника начальника штабу ПрикВО (Західний ОК).
Після закінчення строку служби, у 1998 році був звільнений у відставку з правом носіння військової форми одягу.
З 1998 по 2003 рік – державний службовець управління Західного ОК, а з 2003 року – голова об’єднаного профспілкового комітету Західного ОК, член Центрального комітету Всеукраїнської профспілки працівників збройних сил України, очолював групу суворовців у минулому у Львові, перший заступник голови "Клубу генералів запасу у відставці Західного ОК ".
Нагороджений орденом "За службу Родине в Вооружённых Силах СССР", медаллю " За отличие в охране государственной границы СССР", медаллю "За бездоганну службу", 30 медалей від СРСР, України та Монгольської народної республіки.
Після тяжкої та тривалої хвороби помер 1 січня 2013 року.